Популярно про захворювання сечовидільної системи

Сечовидільна система людського організму відповідає за очищення організму та виведення води і продуктів обміну. Вона включає в себе сечовий міхур, нирки і сечовід. Коли різного роду мікроби та інфекція потрапляють в цю систему, вони можуть викликати інфекційні захворювання.

Більшість інфекцій сечовивідних шляхів складають інфекції сечового міхура. Запалення сечового міхура, що ще відоме як цистит, як правило, не є серйозним, якщо воно було вчасно виявлене та розпочато лікування. Якщо ж захворювання не діагностовано вчасно, великий ризик поширення інфекції на нирки. В медичній практиці подібне захворювання називається пієлонефрит. У свою чергу, ниркова інфекція (пієлонефрит) є серйозним захворюванням і може привести до незворотнього ураження організму.

Попадання  інфекції в організм

Зазвичай, мікроби проникають в організм людини через сечовивідний канал. Це трубка, що відповідає за виведення сечі з сечового міхура назовні. Якщо мікроби потрапляють всередину уретри, вони можуть поширюватися на сечовий міхур і нирки, викликаючи такі захворювання як цистит чи пієлонефрит.

Жінки більш сприятливі до  такого роду інфекційних захворювань. Це пов’язано з фізіологічною особливістю будови жіночого організму. Схильність жінок до інфікування пояснюється коротшим та ширшим каналом сечовипускання. Це збільшує ризик потрапляння мікробів та виникненню  запального процесу, особливо, якщо зважити на той факт, що часто збудником циститу чи пієлонефриту виступає кишкова паличка, що майже завжди присутня на зовнішніх статевих органах.

Збільшується ризик захворювання нирок та сечового міхура під час діабету,  вагітності. Камені в нирках, збільшення  передміхурової залози також можуть сприяти потраплянню мікробів у сечовидільну систему, оскільки вони змінюють режим виведення сечі з організму.

Хвороба може залишатися непоміченою у літніх людей, оскільки з віком трапляються подібна симптоматика, пов’язана із старінням організму.

Симптоми

Інфекції сечовивідних шляхів не завжди викликають явні симптоми. В медичній практиці зустрічається безсимптомне протікання хвороби, або з мало вираженою симптоматикою. Проте, так чи інакше, людина все ж помітить дискомфорт чи неприємні відчуття.

Найпоширенішими симптомами є:

• Постійні позиви до сечовипускання
• Печіння при сечовипусканні
• При частих позивах, сечі виділяється мало
• Кров у сечі — сеча червоного або яскраво-рожевого кольору
• Сильний запах сечі
• Тазовий біль у жінок
• Біль в прямій кишці у чоловіків

Типи інфекції сечовивідних шляхів

Існує чотири види найтиповіших захворювань сечовидільної системи. Кожен з них буде мати свої особливості та симптоматику.

1. Уретрит —інфікування сечовивідного  каналу.
2. Цистит –захворювання сечового міхура.
3. Пієлонефрит –інфікування нирок

Симптоми, що проявляються при циститі:

• Відчуття тиску в органах малого таза
• Дискомфорт в нижній частині живота
• Часте сечовипускання
• Кров у сечі

Пієлонефрит (захворювання нирок) може проявлятись такими ознаками:

• Біль у верхній частині спини
• Висока температура
• Лихоманка
• Озноб
• Нудота
• Блювота

Умови розвитку захворювання

Фактори ризику інфікування сечових шляхів:

1. Бути жінкою. Як вже зазначалось, захворювання трапляються частіше у жінок, що пов’язано з анатомічними особливостями жіночого тіла.
2. Камені та інші захворювання сечових шляхів. Камені в нирках ,  збільшена простата можуть ускладнювати проходження сечі та викликати затримання її в сечовому міхурі.
3. Понижена функція  імунної системи. Якщо з різних причин в організмі людини спостерігається зменшення вродженого захисту (імунітету), це автоматично збільшує ризик різного роду інфекування, в тому числі і захворювання сечовидільної системи.
4. Діабет  який  послаблює імунну систему — захист організму від мікробів — може збільшити ризик заворювання  сечовидільної системи.
5. Переохолодження.
6. Сексуальна активність. Сексуально активні люди (особливо жінки), як правило, частіше стикаються з таким видом захворювань, оскільки під час статевого акту підвищується ризик потрапляння кишкової палички із зовнішніх статевих органів до сечовидільного каналу.
7. Завершення менопаузи. Після менопаузи відсутність естрогену викликає зміни в сечових шляхах, що робить організм більш уразливим до інфекцій.
8. Використання катетера для сечовипускання. Люди, які не можуть самостійно вивільняти сечовий міхур і використовують трубку (катетер) мають підвищений ризик інфікування.
9. Аномалії сечових шляхів. Діти, народжені з відхиленнями сечових шляхів, які не дозволяють сечі активно  вивільнитись, мають підвищений ризик виникнення хвороби.

Діагностика та лікування .

Якщо діагностувати та лікувати захворювання своєчасно і належним чином, інфекції нижніх сечових шляхів рідко призводять до ускладнень. Але якщо його не лікувати, інфекція сечовивідних шляхів може мати серйозні наслідки. Варто одразу ж звернутись до лікаря, як тільки ви помітили симптоми, що вас насторожили.

Проведений аналіз сечі та вивчення історії захворювань зможе швидко підтвердити, чи спростувати наявність уретриту, циститу, чи пієлонефриту. При додаткових обстеженнях сімейний лікар підбере оптимальне лікування,

Лікарі зазвичай використовують антибіотики для лікування інфекцій сечовивідних шляхів. Які препарати призначають і як довго їх варто приймати, залежать від вашого стану здоров’я і типу бактерій, знайдених в сечі.

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СЕЧОВИДІЛЕННЯ:

• • споживати солодку та солону їжу в помірній кількості;
• • споживати свіжі фрукти й овочі, сухофрукти (курага, родзинки);
• • уживати більше морської риби та менше м'яса;
• • своєчасно лікувати хворі зуби, ангіни, інші інфекційні хвороби й запальні процеси;
• • раціональне харчування дозволяє попередити порушення обміну речовин;
• • загартовувати свій організм для зміцнення імунітету;
• • бути обережним із різними отрутохімікатами;
• • вживати ліки лише за призначенням лікаря;
• • дотримуватися правил особистої гігієни;
• • регулярно спорожнювати сечовий міхур та кишечник;
• • вести активний спосіб життя;
• • відмова від вживання алкоголю, тютюну та наркотиків.

РОСЛИНИ для лікування хвороб нирок.