Після призначеного лікування лікар і пацієнт очікують на досягнення позитивного результату у вигляді зменшення або зникнення симптомів захворювання. Так відбувається, коли медикамент призначений вчасно, у відповідному дозуванні, підібрана необхідна кратність прийому ліків.
Оскільки перебіг хвороби є динамічним, важливими є постійний контроль за пацієнтом, і вчасна корекція плану лікування.
Особливо це стосується призначення антибіотиків через широке, а іноді не виправдане їх призначення, що призвело до появи стійких штамів мікроорганізмів і неефективності цілих класів антибіотиків, які до недавніх часів показували високу ефективність у лікувальному процесі.
Коли проводити оцінку ефективності антибактеріальної терапії?
Первинну оцінку ефективності антимікробної терапії та доцільність її продовження проводять кожні 48-72 годин після початку введення антибактеріального препарату. Одразу після початку прийому препарату(ів) пацієнтом (в межах перших 12-24 годин), оцінювати ефективність лікування не рекомендовано, оскільки максимальна бактерицидна дія розвивається, як правило, через 24-48 годин. Виключеннями є випадки швидко прогресуючого погіршення клінічного стану пацієнта (наприклад, порушення свідомості, нестабільність гемодинаміки, тяжка дихальна недостатність) або отримання результатів мікробіологічного дослідження, що вказують на потребу ранньої корекції антимікробної терапії.
Критерії ефективності антибіотикотерапії та рішення щодо її припинення
|
Оцінку ефективності антибактеріальної терапії та рішення щодо її припинення лікуючий лікар приймає на основі комплексу клінічних і лабораторних показників. Припинення антимікробної терапії необхідно розглянути після досягнення пацієнтом таких критеріїв: • нормалізація температури тіла (≤ 37,5°C) протягом 24-48 год без використання антипіретиків; • зникнення та/або значене ослаблення проявів основних клінічних симптомів / синдромів інфекційної хвороби; • тенденція до нормалізації або нормалізація основних лабораторних показників (наприклад, зниження лейкоцитозу, нейтрофільозу, зменшення зсуву лейкоцитарної формули ліворуч, нормалізація або зниження більш ніж на 80% рівня прокальцитоніну); • ерадикація бактерії з крові / інших стерильних локусів або зменшення їхньої кількості в нестерильному локусі (наприклад, матеріал з рани, сечі); • відсутність ознак поліорганної недостатності, яка пов’язана з інфекційною хворобою. |
